Новини України
«Мені потрібні ці гроші, щоб жити»: цей випадок стався з бабусею яка продавала полуницю

«Мені потрібні ці гроші, щоб жити»: цей випадок стався з бабусею яка продавала полуницю


Панянка запитує: — Скільки хочете за відро полуниці? Бабуся продавець відповідає:- 120 грн, прошу пані.
— Я беру за 100 гривень або я йду, — впевнено стверджує панянка.
Бабуся відповідає їй: — Купіть за ціною, яку хочете, пані… Мені потрібні ці гроші, щоб жити. Пані купила за договірною ціною і пішла з почуттям перемоги.
Вона сіла в свою елегантну машину і, через пару годин, пішла в модний ресторан зі своєю подругою. Вони вибрали з меню все, що хотіли.
Організували інстафото, поїли трохи, залишивши на столі багато з того, що замовили…
Таким чином, вони оплатили рахунок, який становив 1300 гривень. Дами заплатили 1500 гривень і сказали власнику шикарного ресторану, щоб решта була в якості чайових.
Ця історія може виявитись абсолютно нормальною для керівника розкішного ресторану, але дуже несправедливою для продавця домашньої полуниці, вирощеної на 5 сотках дачної ділянки з важким доїздом до міста, особливо в спеку.
Питання в наступному: «Чому ми завжди повинні показувати, що у нас є сила, коли ми купуємо у нужденних?»
І чому ми щедрі до тих, кому не потрібна наша щедрість? Одного разу я прочитав аналогічний пост, в якому автор згадував слова свого батька: «Мій тато купував товари у бідних за високими цінами, хоча він не потребував цих речах.
Він іноді платив їм більше. Одного разу я запитав його:- Навіщо ти це робиш, тату?
Мій батько відповів:- Це благодійність, загорнута в гідність, сину мій!
(«Я знаю, що більшість з вас не поділиться цією публікацією, але якщо
Ви одні з тих, хто до сих пір читає, тоді це повідомлення про вчинок милосердя зробить додатковий крок в правильному напрямку»).
Завжди намагаймось бути вдячними!
↓Поділитися з друзями в Facebook↓

↓Тисни «Подобається» і отримуй тільки кращі пости в Facebook↓